Олешківські піски
Место добавлено: KASYШирота: 46.598506
Долгота: 33.030396
Посмотреть место на карте
Олешківські піски — найбільший піщаний масив у Європі, розташований за 30 км на схід від міста Херсон у Цюрупинському районі, біля узбережжя Чорного моря. У діаметрі мають розмір близько 15 км. Власне дніпровські піски займають площу 161 200 га, а з міжаренними землями — 210 000 га. Назва походить від старої (до 1925 року) назви міста Цюрупинськ — Олешки. Складений із безмежних барханів («кучугурів»), висотою близько 5 м, древніх піщаних алювіальних відкладень Дніпра.
У нинішньому своєму вигляді з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їх просування стримував покрив степової рослинності. У ХІХ ст. сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів) які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. За словами П. Костичева, який вивчав Олешківські піски у 1880-х роках, не більше ніж за сто років до того часу Олешківські піски були суцільно закріплені рослинністю, місцями деревами. Утворення сипких пісків і перепони до їх закріплення обумовлюються однією і тією ж і притому лише однією причиною: посиленим випасанням худоби.
У «Журналі общеполезных сведений» за 1837 рік вказується, що площа лісів на пісках нижнього Дніпра, що складала у 1802 році більше ніж 5 000 га до 1832 року впала практично до нуля.
Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. У зв'язку з цим наукове дослідження регіону було обмежене. Дотепер у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.
wikipedia.org
У нинішньому своєму вигляді з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їх просування стримував покрив степової рослинності. У ХІХ ст. сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів) які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. За словами П. Костичева, який вивчав Олешківські піски у 1880-х роках, не більше ніж за сто років до того часу Олешківські піски були суцільно закріплені рослинністю, місцями деревами. Утворення сипких пісків і перепони до їх закріплення обумовлюються однією і тією ж і притому лише однією причиною: посиленим випасанням худоби.
У «Журналі общеполезных сведений» за 1837 рік вказується, що площа лісів на пісках нижнього Дніпра, що складала у 1802 році більше ніж 5 000 га до 1832 року впала практично до нуля.
Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. У зв'язку з цим наукове дослідження регіону було обмежене. Дотепер у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.
wikipedia.org
Комментарии
Только зарегистирированные пользователи могут оставлять коментарии.
Please, Логин first, if you want to submit a comment.
© 2008-2012
Как, ещё в силе?
И не просто пустыня! А самая большая пустыня в Европе. И чуть ли не единственная. Есть еще Калмыкской (Россия) и Табернас (Андалузия) и все.
На велах там особо не поездишь - пески все таки...
Летом песок нагревается до 75 градусов - яйца можно жарить.
Бескрайние барханы, здешние жители называют их кучугурами. Одинаковые, высотой метров по пять, они, говорят, понемногу передвигаются, то открывая, то скрывая под песком неразорвавшиеся бомбы. Вообще, бомбы - естественная защита для здешнего биоценоза.
Вот как нужно идти по пустыне: находить на горизонте ориентир - самую высокую кучугуру, и идешь по направлению к ней по о сыпающимся пескам, поднимая на ноги зайцев и распугивая ужей. Наконец поднимаешься на тот бархан и снова видишь на горизонте безрадостную картину. Кто не пробовал ориентироваться в пустыне, тот этого не поймет. Навыки горного туризма к здешним барханам неприменимы.
Вообще, трудно поверить, что есть в стране места, где можно идти сутки напролет и не увидеть ни человека, ни вообще каких-либо следов цивилизации кроме брошенных осколков, бомб, конечно.
Песок Олешья очень мелкий и легкий: бросишь его пригоршню в воздух, и он там еще какое-то время висит неподвижно. А не земле видно, как понемногу рассасывается его тень. Иногда можно наблюдать сравнительно высокие смерчи. Не Сахара, конечно, но впечатляет. А вот еще одна вещь, которая есть и там, и в Украине, - оазис. Настоящий украинский оазис посреди настоящей украинской пустыни В довольно большом яру растет сосновая рощица, и даже есть озерко с чистой водой.
пс: а местные жители обычно в мае устраивают походы в глубь этой пустыни - шашлыки жарить
Рисковать не стали....
Что интересно, по бокам трассы, не смотря на лес, местами было видно песок, нанесенный с пустыни.